ТУРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Звертати увагу; зважати. Сьогодні ж із вирію вийде чубата Чайка, а з нею прилине і шпак. Та путній хазяїн на них не турає, Дарма, що щебету повен садок (Манж., Тв., 1955, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 324.

Турати, ра́ю, єш, гл. Обращать вниманіе. Та того козак, того Нечай, того не турає. АД. II. 71. Собаки брешуть, а він і не турає. Борз. у. Кошеня й не турає, що собаки брешуть. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 295.