ТУПОУ́МНИЙ, а, е. Який відзначається тупоумством. Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду таки троха тупоумний (Фр., VIII, 1952, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 322.