ТУПОНО́СИЙ, а, е.
1. Який має тупий, широкий ніс (про людину, тварину). Тупоносі риби.
2. Який має тупу, широку передню частину (про предмет). Ходили воєводи.. у добрих чоботях. Дружинники — в.. тупоносих черевиках з довгими ремінцями, що закручувались навкруг ноги (Скл., Святослав, 1959, 121); З гуркотом проповзла на тупоносих тягачах батарея гармат (Перв., Дикий мед, 1963, 453); Тупоносі, відлиті в Австрії бандитські кулі вирвали душу з грудей [Василя], і десь летить вона між білими осінніми хмарками до самого сонця (Стельмах, II, 1962, 10); На коліях, наїжившись тупоносими кулеметами,.. стояли, наче якісь химери, важкі, присадкуваті сіро-зелені споруди (Юхвід, Оля, 1959, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 322.