ТУПОКУ́ТНИЙ, а, е. У геометрії — який має тупий кут. Трикутники бувають гострокутні, коли всі кути гострі, прямокутні, коли серед кутів є прямий, і тупокутні.., коли серед кутів є тупий (Геом., І, 1956, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 322.