ТУПОДУ́МНИЙ, а, е. Який повільно думає, змірковує, вирішує. Навіть туподумні царські цензори.. висловлювались, що Гоголь цим твором [«Мертві душі»], самою його темою повстає проти кріпосного права (Рильський, III, 1955, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 322.