ТУ́ПКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Переступати з ноги на ногу на одному місці. Біля церкви зупинили всіх. Старшини зайшли всередину, а вояки тупкали ногами, інші товпилися біля кухонь, грілися (Ірчан, II, 1958, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 321.

Тупкати, каю, єш, гл.

1) Топтаться на одномъ мѣстѣ; топать.

2) Хлопотать. Панна Фрузина за його тупкає перед паном. Св. Л. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 295.