ТУНЕЛЕБУДІВНИ́К, а́, ч. Робітник, фахівець, що працює на будівництві тунелю. Коли перед тунелебудівниками країни було поставлено завдання перейти від чавунних тюбінгів на збірний залізобетон, кияни першими почали цю справу (Веч. Київ, 6.V 1958, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 319.