ТУМАНУВА́ТИЙ, а, е, розм. Дурнуватий, придуркуватий. Він.. штуркав підпасича, троха тумануватого хлопчика (Фр., VII, 1951, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 319.