ТУ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ту́кати. Зінька прискорила ходу. Вже на ганку була, а вночі од гамазеїв — свист чула, як чайка кигикнула. Серце тукнуло й наче спинилось (Головко, II, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 314.