ТУЙ, ТУЙ-ТУ́Й, підсил. част., діал. Ось, ось-ось. Здавалося, що туй-туй виступлять сльози на його старечих.. очах (Фр., VIII, 1952, 142); — Ви сьогодні розсіяні, панно Наталю. Перше губили ви брошку, а тепер не бачите, що колесо брички туй-туй захопить вашу сукню (Коб., III, 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 314.

I. Туй нар.

1) Здѣсь, тутъ. Кед єсь видів туй да кого, било го імати. Гол. III. 227.

2) Туй, туйтуй. Сейчасъ, вотъ-вотъ. Як мій ґазда прийде, то ви туй згинете. Драг. 261. Він, здається, туй-туй умре. Шейк.

II. Туй, меж. Крикъ на звѣря, подобный крику: тю! Вх. Зн. 71.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 293.