ТУ́ЗІНЬ, ня, ч., заст. Дюжина, дванадцять штук. — На іменини ви одержите від мене в подарунок цілий тузінь чарок (Собко, Матв. затока, 1962, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 314.

Тузінь, ня, м. Дюжина, двѣнадцать штукъ. Камен. у. Тут нема цілого тузіня. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 293.