ТУЖ-ТУ́Ж, присл., заст. Ось-ось, скоро, дуже швидко. — Ще тільки спасівка наступа, а вже Маруся зовсім не та, як унов народилася; туж-туж і Василь буде; тоді.. мерщій справлю весілля, та й нехай собі живуть (Кв.-Осн., II, 1956, 80); // Тільки що. [Надежда:] Давайте ж бумагу, я вам прочитаю. [Прохор:] Це туж-туж приніс десятник, від урядника (Кроп., III, 1959, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 313.