ТУЖА́ВО, присл., рідко. Те саме, що ту́го. Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Бажан, Роки, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 312.