ТУГА́Ї, їв, мн., геогр. Густі зарості на берегах річок і озер в пустелях і напівпустелях Середньої Азії. По низьких берегах рік і озер [в Середній Азії] трапляються тугаї (Фіз. геогр., 7, 1957, 190); Тугаї — густі, майже непрохідні зарості на берегах річки, буйні дикі оазиси (Веч. Київ, 3.II 1966, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 310.