ТУАЛЕ́ТНИЙ, а, е. Стос. до туалету (у 2-4 знач.). — Мамо, я це продам між своїми товаришками, — сказала Гінда, оглядаючи кумедні гребені, криві шпильки та інші туалетні прибори (Кобр., Вибр., 1954, 73); Нерідко при розкопках знаходять предмети особистого користування: кістяні гребінці з півкруглою орнаментованою спинкою, туалетні щипчики, намистини (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 323); Аркадій Петрович.. довго любувався сухим високим чолом та благородним панським обличчям, що оббивалось в синавих [синявих] водах туалетного дзеркала (Коцюб., II, 1955, 384); — Я причепурювалась коло дзеркала. Коли дивлюсь, десь подівались з туалетного столика чисто всі мої гребінці й щітки (Н.-Лев., IV, 1956, 264); На туалетному столику.. стояло кілька флаконів з духами (Собко, Звич. життя, 1957, 85).

Туале́тне ми́ло — очищене ароматне мило для миття рук і обличчя. Вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом і зубною пастою (Вільде, Сестри.., 1958, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 308.