ТРІ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трі́ска. — Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (Тесл., З книги життя, 1949, 16); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28); Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Досв., Вибр., 1959, 267); — Я поб’ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! (Н.-Лев., II, 1956, 299); * У порівн. Задня керма хруснула, мов трісочка (Хотк., II, 1966, 391); Шхуну знов кидало з хвилі на хвилю, як трісочку (Тулуб, В степу.., 1964, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 277.