ТРІСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який утворює або видає тріск чи звуки, схожі на тріск. Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (Ле, Наливайко, 1957, 230); Ті палили вогнища. Відгороджувалися тріскотливою запоною жовтого вогню від чорної вільгості ночі, від остраху (Загреб., Шепіт, 1966, 376); // Який лунає сухо, різко, як тріск. Розітнувся тріскотливий вибух (Коз., Зол. грамота, 1939, 94); — Йому стало погано, — повторила вона своїм сухим, тріскотливим голосом (Рибак, Час.., 1960, 807).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 276.