Про УКРЛІТ.ORG

тріп

ТРІП1, присудк. сл., розм.

1. Уживається за знач. трі́пнути і трі́пну́тися. Дівчина стояла задумана. Потім віями — тріп… (Головко, І, 1957, 218); * Образно. Оце й вечір… Він голубий… Він із Яйли голубою чадрою на південний кримський берег тількитріп! і накрив… (Вишня, І, 1956, 196).

2. Уживається за знач. тріпну́ти. — Чого ти плакав? — Кирило йому: Га, чого? — Та тріп, та тріп по щічках його пальцем (Тесл., З книги життя, 1949, 34).

ТРІП2, у, ч., заст. Слід. Я у той тріп пішла до коршми [корчми] (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 272.

вгору