ТРІЙЧАКИ́, і́в, мн. Те саме, що трійча́та. Із-за останньої скирти вийшов чоловік у брилі з трійчаками на плечі (Десняк, Десну.., 1949, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 271.