ТРЯСЦЯМА́, присудк. сл., розм. Те саме, що нема́. — Підсуває [Штепа] нам якийсь мартикул [матрикул], а документів справжніх трясцяма (Гончар, Людина.., 1960, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 307.