ТРЯСУ́ЧКА, и, ж.
1. розм., рідко. Те саме, що тря́сця 1. Це ж добре, що в нього тут сестра, що всі вони тримаються гуртом, а якби він прийшов одинцем та захопив собі десь трясучки? (Гончар, Таврія, 1952, 108); То я почав був трохи нагріватись, а то відразу мене така трясучка вхопила, що склянка об блюдце тілько — цок-цок-цок! (Мирний, IV, 1955, 357).
2. (Briza L.). Одно— і багаторічна трава з розлогою волоттю.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 307.