ТРЯ́СНУТИ див. тря́скати.

ТРЯСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і чим. Однокр. до трясти́. Першим познайомився Валерик, учтиво назвавши себе, а потім тряснув дівчинці руку й Данько (Гончар, Таврія, 1952, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 305.

Тряснути, ну, неш, гл. Хлопнуть. З батога тряснув. Св. Л. 134.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 292.