ТРЯ́СКІТ і діал. ТРА́СКІТ, коту, ч., рідко. Різкий або сухий звук, що чується, коли ламається, тріскається, лопається що-небудь. Кроква з тряскотом рушиться, іскри стовпом прискають геть угору (Л. Укр., III, 1952, 264); В тій хвилі Іван почув справді в лісі страшенний стукіт та траскіт (Фр., III, 1950, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 305.