ТРЮХ-ТРЮ́Х, ТРЮХИ́-ТРЮХИ́ і ТРУХ-ТРУ́Х, ТРУХИ́-ТРУХИ́, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трю́хати і трюхи́кати, тру́хати і трухи́кати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 305.