ТРЮ́МНИЙ, а, е. Прикм. до трюм. Тільки ступили вони на палубу пароплава, як заштовхали їх у трюмні засіки, наче бидло (Рибак, Час.., 1960, 88); // Який працює у трюмі, обслуговує трюм. Трюмний старшина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 304.