ТРУСЬКО́М, присл. Дрібним клусом, дрібною риссю. Кінь біжить труськом (Сл. Гр.); Білий кінь його йшов труськом (Смолич, Світанок.., 1953, 488).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 302.