ТРУСЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що боягу́зливий; легкодухий. Сам [Турн] як опарений кричав: «Сюди, трусливії Троянці,.. Зарились в землю, мов кроти..» (Котл., І, 1952, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 301.