ТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, недок.
1. перех. Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік або згори вниз; трясти. Хлопці полізли на грушу та й давай трусить (Н.-Лев., II, 1956, 377); Вівці ліниво згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і трусять вовну (Коцюб., II, 1955, 320); Кущ навпроти шелестів і дрижав, ніби його хтось трусив руками знизу (Коз., Зол. грамота, 1939, 88); // Примушувати падати плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів. Вже достоялись маслини. Стала [я] їх трусити (Крим., Вибр., 1965, 51); На березі, в саду, Трусять яблука дівчата (Нех., Сонце.., 1947, 105); // Вхопивши когось за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати, термосити. Пішов товариш Рубан до пастухів. Балакав з ними, кулаком махав, за грудки трусив (Ю. Янов., І, 1958, 125); — Він говорив, що скарб за городищем, над Дніпром. — Брешеш! — кричав Бразд і трусив Микулу (Скл., Святослав, 1959, 28); // Трясучи, намагатися повернути до притомності (утопленого, задушеного тощо). Як плюснули її [Устю] у воду, так тут їй і амінь! Хоч і трусили, та і не відкачали (Кв.-Осн., II, 1956, 180); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно й почали трусити (Мирний, І, 1954, 313); // Обхопивши когось руками, трясти на знак привітання. Поки старий пояснював, де може бути зараз голова колгоспу, Іван уже трусив в обіймах Павла Коваля (Кучер, Трудна любов, 1960, 403).
Труси́ти ру́ку (ру́ки) кому — стиснувши комусь руку (руки), трясти на знак привітання. Почалося знайомлення. Попадя, як ясочка, бігала від одного до другого, хапалася за руки, міцно здавлюючи їх, трусила (Мирний, III, 1954, 192); Данилові трусила руку [Марина] кілька хвилин, а Тосю пообіцяла зацілувати до смерті (Смолич, Мир…, 1958, 44).
2. перех. Трясучи, спорожняти що-небудь. На світанку Григорій з Володимиром Івановичем пішли трусити жаки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 674); // Трясучи, висипати щось із чогось цілком або частково; витрушувати. Кожен вечір на лимані ставив [дід] ятірці, ранком трусив рибу і тут же її продавав грабарям (Ле, Опов. та нариси, 1950, 26); // Стріпуючи, видаляти пилюку з чогось. Балабуха став у ганку й почав трусити свою довгу шинелю (Н.-Лев., III, 1956, 29).
Труси́ти са́жу (ко́мин) — очищати комин, димар від сажі. — В цій хаті, мабуть, ніколи не трусили сажі… Можна згоріти! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 175); Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Барв., Опов.., 1902, 109).
3. неперех. Робити помахи чим-небудь у повітрі. А в самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Вовчок, VI, 1956, 295); Офіцер-бухгалтер трусив брезентовим портфельчиком (Ю. Янов., І, 1954, 126); // Хитати, поводити з боку в бік або вгору та вниз. Шептав [ксьондз] такі анекдоти, що білі лоби червоніли од сміху, і навіть солідний директор трусив своїм животом (Коцюб., II, 1955, 253); Коняка трусила задом, трахкала ногами в дощаний передок (Тют., Вир, 1964, 272); // Метляти, трясти чим-небудь. Сидить [Онисько] оце, слухає-слухає, хитає головою, трусить бородою, зітхне глибоко та важко… (Мирний, IV, 1955, 54); Тимко кладе біля себе на лаві картуз, трусить кучерями (Тют., Вир, 1964, 96).
◊ Труси́ти гаманце́м — витрачати гроші, не шкодувати грошей на що-небудь, для когось. — Труси, труси гаманцем. Учора ти говорив, що за селянина душу віддаси. А ми душі не просимо. Дай нам трохи грошенят (Тют., Вир, 1964, 130); Труси́ти кулако́м (кулака́ми) див. кула́к.
4. перех. і без додатка. Надавати тілу коливального руху; спричиняти трясіння кого-, чого-небудь. Сміх трусить постаті хліборобів, веселими сльозами наливає очі (Стельмах, Хліб.., 1959, 398); // Викликати, спричиняти тремтіння тіла (про страх, хворобу, холод і т. ін.). Христя вискочила у сіни. Сльози давили її, страх трусив усю… (Мирний, III, 1954, 118); Адаменко кладе мене горілиць і тримає, мене трусять марення (Ю. Янов., ІІ, 1958, 247); * Образно. Двері враз залящали, неначе готелем лихоманково трусить неспокій (Бажан, II, 1947, 23); // безос. Сама [Маруся], як вогонь, гаряча, а її трусить так, що й сказати не можна! (Кв.-Осн., II, 1956, 81); Що не вхопить [Петька] — проп’є, а потім прилізе до хати, а ним як почне трусити… (Зар., На.. світі, 1967, 67).
Тря́сця (пропа́сниця, лихома́нка) тру́#сить (труси́ла) кого, рідко ким — хтось тремтить від страху, хвороби тощо; когось морозить (у 4 знач.). [Єгор Іванович:] Хати горять, а людей трясця трусить (Ю. Янов., Драм. тв., 1946, 11); Його часто трусила лихоманка, а він казав, що та хвороба має вийти з нього разом з потом (Донч., IV, 1957, 18); Саме тоді він занедужав, лежав у землянці, і його трусила пропасниця (Кочура, Зол. грамота, 1960, 369).
5. перех. і без додатка. Хитати, підкидати (під час їзди по нерівній дорозі, верхи галопом і т. ін.). Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив (Коцюб., І, 1955, 307); // безос. Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався назад (Головко, II, 1957, 140); Машина їхала важко й поволі, щоб їх [поранених] не трусило (Кучер, Голод, 1961, 178); // перех. Хитаючи, підкидаючи, везти когось. Плохенький коник трусив його до станції, де перебував у ешелонах відділ постачання дивізії (Панч, І, 1956, 591).
Труси́ти клу́сом (ри́ссю, ри́стю) — бігти дрібною ходою. Коні трусили дрібною ристю, на возах сиділо повно людей (Смолич, Мир.., 1958, 191).
6. неперех., перев. чим. Розсипати, розсівати; сіяти. Шматки кулів летіли вгору й горіли, розсипались на повітрі й трусили іскрами додолу на полі (Н.-Лев., II, 1956, 197); Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили водяним пилом (Хотк., II, 1966, 266); // безос. З неба трусило, як з решета (Вільде, На порозі, 1955, 239); // у сполуч. зі сл. пір’я тощо. Губити, ронити. Через двір проходять гуси, Злегка пір’ям білим трусять (Шпак, Вибр., 1952, 68); // також перех. Устеляти, посипати, розтрушуючи що-небудь. Дівчата.. долівки труситимуть луговою травою (Гончар, II, 1959, 267).
7. перех. і без додатка. Робити обшук, трус. Доли біжить Хаброня та й каже, що вже трусять у сусід на кутку, перетрусили усе в хаті в куми Марти, знайшли якийсь лантух з краденим добром (Н.-Лев., ІІІ,1956, 277); Кинулись трусить мене. Поперекидали, де що було й у хаті, й біля хати (Тесл., З книги життя, 1949, 69); // Шукати, намагатися виявити що-небудь заховане, приховане. [Дудар:] Малоштане,.. Іди трусити хліб у Чирви (Мик., І, 1957, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 300.