ТРУ́НЧИК, у, ч., діал. Пестл. до тру́нок1. А я вийму горілочки фляшу [сулію], ..А він возьме, браття, покуштує,.. Та лиш цмокне: «..Се ж то, куме, трунчик..!» (Пісні та романси.., II, 1956, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 299.