ТРУ́НУТИ, ну, неш, док., перех., діал. Торкнути (у 1,5 знач.). Слуги побачили се, ззирнулися поміж собою, трунули одно друге ліктями (Фр., І, 1955, 235); Він [камінь] все лежав, мовчазливий, німий, поки от не прийшов опришок і не трунув ногою (Хотк., II, 1966, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 299.