ТРУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до трудівни́к. Київ трудівничий шле Варшаві Потиск незрадливої руки (Рильський, III, 1961, 30); Що знаходять у вугіллі Трудівничі руки вмілі? (Уп., Про Донбас, 1950, 24); // Власт. трудівникові, трудівникам. В його великих очах двома дугами спалахнули жаркі краплинки. — А ти й зрадів? Гордість свою трудівничу на чарку проміняв (Стельмах, II, 1962, 376); // Сповнений важкої праці, трудовий. Важке трудівниче життя було в машиніста (Скл., Легенд. начдив, 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 293.