ТРУДІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до трудівни́к. Ще світанок пливе за Карпатами, та уже трудівниця не спатиме: кличе знов далина — молода і ясна забуяла артільна весна (Уп., Вірші.., 1957, 111); Ольга Юліанівна Кобилянська.. була невтомною трудівницею на літературній ниві і за 55 років письменницької праці створила такі мистецькі перлини, які духовно збагачують нашого сучасника (Рад. літ-во, 11, 1969, 53); * Образно. Якесь він [дід] має чародійне слово, що допомагає вилітати раніш роям, щедро збирати жовтий віск і тлустий мед.. З усякої квітки бере його крилата трудівниця (Стельмах, II, 1962, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 293.