ТРУДЯ́ЩИЙ, а, е.
1. Який багато працює й живе зі своєї праці. — Де куховарка? ..Як ти годуєш трудящих людей? (Коцюб., II, 1955, 250); Загальновизнано в марксистсько-ленінській науці про суспільство, що народ є рушійною силою історії, що всі досягнення людства — це в першу чергу досягнення народу, тобто широких трудящих мас (Рильський, IX, 1962, 189); // Який складається з таких людей. Художник не втрачав надії, що бачитиме їх [картини] колись і весь трудящий Будапешт (Гончар, III, 1959, 246); Хочеться поговорити про.. чесну артіль, трудящу,.. з хорошими перспективами (Вишня, І, 1956, 362).
2. у знач. ім. трудя́щий, щого, ч. Той, хто живе зі своєї праці. Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом (Граб., І, 1959, 511); Добробут трудящого визначається не тільки його заробітною платою, але й рядом інших факторів (Ком. Укр., 5, 1960, 6).
3. рідко. Те саме, що працьови́тий; роботящий, працелюбний. Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та тихий до того, Та ласкавий… (Шевч., II, 1963, 274); * Образно. Трудяща Ластівка край берега літала: Земельку мокрую збирала, Щоб хатоньку собі зліпить (Гл., Вибр., 1951, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 297.