ТРУДЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця. В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто має. Годинка сну осміхається трудягам (Коцюб., І, 1955, 210); Стали вимагати [жінки], щоб послухали Бурмакової поради, обрали чесного трудягу Гната на бригадира (Горд., II, 1959, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 297.