ТРУДОЛЮ́Б, а, ч., рідко. Те саме, що працелю́б. — В нас хлопці вмілі, Кожен — трудолюб (Мал., Серце.., 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 296.