ТРУДО́ВНИК, а, ч., заст. Трудівник. Не зібрав трудовник спадку Малим сиротам своїм, А зоставив добру згадку, — Тяжко в світі битись їм (Граб., І, 1959, 513).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 296.

Трудовник, ка, м. Труженикъ. Щог. Сл. 67. Дайте ради Христа, трудовники Божії. Харьк. Кіев. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 289.