ТРУ́БНИЙ, а, е.
1. Прикм. до труба́ 1. Трубну різьбу застосовують, головним чином, для з’єднання труб за допомогою відповідної арматури (Допуски.., 1958, 215); // Який виходить із труби (про дим, пару тощо). Вітер почав крутити сніговий смерч, трубним димом звиваючи його в височінь (Тулуб, В степу.., 1964, 203); // Який виробляє труби. А без тебе трудно нам — Ми й на зборах згадуєм На заводі трубному, У цеху прокатному (Ус., І сьогодні.., 1957, 61); Дніпропетровський завод імені Леніна — одне з найстаріших підприємств трубної промисловості (Роб. газ., 30.І 1965, 2).
2. Прикм. до труба́ 2. І в ній [симфонії] — ти сам [М. Д. Овсяников-Куликовський], твій поклик, подих твій. Ти — в трелях струнних, ти — в розкатах трубних… (Бажан, Роки, 1957, 283); // Тоном, силою схожий на звук труби. Гіперболізм [образів Маяковського] чудесно гармоніював з постаттю самого поета, з його розмашистою ходою, з його трубним голосом (Рильський, III, 1956, 369); З грізним тупотом, з трубним ревом.. ринулися [здичавілі гурти волів] на Перекоп (Гончар, II, 1959, 83); Із голубого неба долітав повний жалю журавлиний трубний клич (Тют., Вир, 1964, 11).
Тру́бний глас — за християнським віровченням — звук труби архангела в день страшного суду.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 291.