ТРО́ЇТИ, тро́ю, тро́їш, недок., перех.
1. Ділити натроє.
2. Збільшувати втроє; потроювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 281.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ТРО́ЇТИ, тро́ю, тро́їш, недок., перех.
1. Ділити натроє.
2. Збільшувати втроє; потроювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 281.
Троїти, трою, їш, гл. = Труїти.
Троїти, тро́ю, їш, гл. Утраивать.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 286.