ТРО́ЩА, і, ж., діал. Очерет. Мов чайка, Що скиглить над дітьми, понад багном Літаючи, о трощу б’є грудьми,.. Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); Збовтаний чорний намул помалу осідає дрібними пилинками на дні [джерела] І от на дрижачій,.. прозорій шибі [поверхні води] починають знову відбиватися найближчі предмети: зламаний пень, китиці трощі, синя або жовта квітка (Кобр., Вибр., 1954, 11); * У порівн. Юдка був переконаний, що на його голові буяє волос, мов троща краєм ставу (Март., Тв., 1954, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 287.

Троща, щі, ж.

1) = Трость 1, 3. Від вітру троща шелестить, пливе ген-ген шувар, вода мутна, з лотік шумить. Млак. 59. Да помостила мости з кленової трощі. Радом. у. Збіжє мов гой, мов троща. Гн. II. 27. Пшениця як троща. Камен. у. Жовняри як трощі. Гол.

2) = Трость 4. Шух. І. 256.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 288.