ТРО́ХИ-ПОТРО́ХУ, присл., розм. Поступово, поволі, помалу. Трохи-потроху піщани закричали, загвалтували, що вони ляшкові довіку не покоряться (Мирний, II, 1954, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 286.