ТРОСТИ́НА, и, ж.
1. Стеблина очерету, комишу і т. ін. Твердіють гранчасті тростини (Бажан, Вибр., 1940, 100); * У порівн. Вона йде, похитуючись, як тростина, коло нього і все збиточно усміхається… (Коб., III, 1956, 388); Тяжко було дивитися на неї, колись гожу дівчину, а тепер висохлу, як суха тростина (Кобр., Вибр., 1954, 38).
2. рідко. Те саме, що очере́т. Воно [озеро] було обведене розлогими соснами,.. буйними круглолистими баговинними рослинами й широкою тростиною (Коб., І, 1956, 453); На палях товстих, Повбиваних в дно озера, стоять Низькі хатки, покриті тростиною (Фр., X, 1954, 388).
∆ Цукро́ва трости́на — тропічна й субтропічна рослина родини злакових, яку використовують для виготовлення цукру. Я не перелітав над цілим островом — там далі, кажуть, колосальні поля, плантації какао, рижу.. Цукрова тростина, бавовна (Ю. Янов., II, 1958, 64); Приблизно півтори тисячі років тому в Індії вже вирощували цукрову тростину і виробляли з неї солодкий сироп і цукор (Хлібороб Укр., 1, 1966, 47).
3. Спеціально оброблена тонка довга палиця. Він сильно стріпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, і замість нього взяв у руки свою тростину (Фр., І, 1955, 250); — Писати! — крикнув [учитель], і в його руці, невідомо де взявшись, свиснула гнучка тростина (Кол., Терен.., 1959, 23)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 284.