ТРОПИ́ТИ, плю́, пиш́; мн. тро́плять; недок., перех., рідко.
1. заст. Протоптувати дорогу, стежку.
2. Висліджувати звіра, нападаючи на слід. В погожий день, коли було дозвілля, По пущах звірину з рушницею тропив (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 283.