ТРОП², у, ч., діал. Кінська рись з підскакуванням. Гнала [кобила] протяжними скоками; заднім тропом майже прилягала до землі з остраху, а переднім порола сніг (Коб., До світа, 1905, 85).

Іти́ (бі́гти) у троп — іти (бігти) риссю. Кінь іде у троп (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 282.

Троп, пу, м. Въ выраж.: у троп — рысью. Кінь іде у троп. Вх. Зн. 67.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 286.