ТРО́НУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм., рідко. Стати трохи ненормальним, психічно хворим. — Альошка тронувся. Побив вікна. Словом, із ним неблагополучно. Одвезли в лікарню (Мик., II, 1957, 222).

◊ [З] ума́ тро́нутися — збожеволіти. Молився й хрестився Єремія й дивився на Копронідоса пригаслими, неначе дикими очима. «Ще ума тронеться або збожеволіє»… — подумав Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 394); — Вона з нашого села, з ума тронулася, ходить по хатах та й по місту отак. Мене зве хресним сином… Звісно, божевільна! (Мирний, І, 1954, 158); — Хіба не бачиш: тронувся ума… (Кач., II, 1958, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 282.