ТРО́ННИЙ, а, е. Стос. до трону; признач. для трону. Він зітхнув і прикусив краєчок вуса, скоса позираючи на юрбу, що скупчилась навколо тронного місця королів (Рибак, Помилка.., 1956, 212); Тронний зал.

Тро́нне крі́сло — трон. Ярослав знову сідає на своє тронне крісло, схиливши голову на руку (Коч., П’єси, 1951, 86); Тро́нне сло́во; Тро́нна промо́ва — промова, яку виголошує монарх в урочистих випадках. — Я, — мимрить Бен, — стою здаля Від їхніх [джентльменів] дивних справ, Та тронне слово короля, Здається, янкі склав (Бажан, Роки, 1957, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 282.