ТРИСВЯТИ́Й, а́, е́, церк. Який перевершує всіх (всі) у святості; пресвятий. Дяк отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить, наче так і треба: «Тайно образующе, ану вшкварте, образующе, трисвятую піснь…» (Хотк., І, 1966, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 267.