трипі́льська культу́ра — археологічна культура часів мідного віку, пам’ятки якої поширені перев. на Правобережній Україні і в Молдавії; назва походить від с.Трипілля на Київщині, де наприкінці XIX ст. археологом В. Хвойкою було вперше досліджено пам’ятки цієї культури; основне заняття носіїв культури — скотарство і землеробство; жили трипільці родами в глинобитних будинках, розміщених по колу; були розвинені гончарство, ткацтво, обробка каменю, кістки й шкіри; у віруваннях найпоширенішим був культ плодючості, який асоціювався з образом праматері; культура датується IV—II тис. до н. е.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 606.