ТРИПЛЕ́Т, а, ч., спец.

1. Назва різного роду систем, пристроїв і т. ін., що характеризуються наявністю трьох частин.

2. Третій примірник якої-небудь речі (звичайно рідкісної).

3. У більярді — удар, при якому куля влучає в ціль, відскочивши спочатку від одного, потім від другого борту.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 266.