ТРИНО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Спутувати коневі, корові тощо передні ноги з однією задньою або прив’язувати поводом (налигачем) голову до ноги чи до спутаних ніг. Щоб не втекла коняка, треба її треножити [триножити] (Сл. Гр.); Всі троє коней мали пута на передніх ногах, а буланого ще й триножили татарським арканом (Ле, Хмельницький, І, 1957, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 265.