ТРИНО́ГИ, ні́г, мн. Те саме, що трині́жок 1. Другого дня Мелашка взяла на руки дитину, причепила на спині колиску й триноги для колиски (Н.-Лев., II, 1956, 345); Він встановив у стодолі триноги і звелів негайно решетувати гречку (Добр., Очак. розмир, 1965, 192); Глянув [хлопчик] — війська, Як тієї сарани! Коні ржуть, реве худоба, На триногах казани (Олесь, Вибр., 1958, 349); Склав фотограф свої триноги і подався назад до станції (С. Ол., З книги життя, 1968, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 265.